Німецькі спецслужби в українських музеях

Більше п‘ятидесяти  років у Симферопольському художньому музеї знаходяться картини  живописців ХІУ-ХХ століть.

Картини потрапили  до  музею 1953 року, з Німеччини, на законних підставах, як  компенсації за втрати під час Другої  світової війни. За словами директора музею Лариси  Кудряшової, полотна були  в жахливому стані: порвані, затерті, без рамок.  Після реставрації  їх  розмістили в експозиції музею.

За всі ці роки,  картини оглянули тисячі відвідувачів з багатьох країн, але у жодного вони так і  не викликали  ніяких ностальгічних почуттів.

І ось,  влітку, до музею, навідалась група німецьких «туристів», які з першого ж погляду виявили, що вищезгадані картини є власністю західнонімецького музею міста Аахена, і знаходяться вони  в   розшуку.

«Туристи» сфотографували  картини і передали  компетентним органам Німеччини.  

Німецький федеральний уряд з висновками не забарився. Почав готувати  звернення про передачу картин до країни.

Назріває новий скандал.

Виставляючи нам претензії, німецька сторона забуває, що в тій війні, в Україні, було  знищено сотні тисяч музейних експонатів. Більшість з них згоріло в огні, загинуло під час бомбардування, викрадено мародерами. Найцінніші експонати  перевозили  цілими ешелонами.

Німці занотували свої  культурні збитки, повидавали каталоги. 

Доля  українських експонатів більш заплутана.

В німецьких архівах  є інформація про переміщення  музейних експонатів із окупованих територій. Але, до них мало хто  з фахівців  добирається…. Секретно…

Музейне мародерство довгий час цнотливо замовчували. Тема реституції не піднімалася.

І ось, після підняття залізної завіси, німці почала масштабне мистецьке полювання за своїми зниклими шедеврами.

Росія, де знаходиться більшість трофейних скарбів, законодавчо закрила свої кордони. Всі спроби навіть наблизитися до закритих фондів, жорстко блокуються ФСБ.

Україна ж, перебуваючи в постійних перегонах за владою та булавою, про проблеми реституції якось й не знає: дай бог навести лад в самій музейній галузі, сформувати єдиний музейний реєстр, розібратися, що залишилось в музеях після  розпаду Союзу, прийняти охоронні закони…

Враховуючи наш безлад, німці  вирішили забрати свою зниклу  спадщину. До музеїв потягнулись «туристи-мистецтвознавці»…

2001 року, німцям вдалося  вмовити Леоніда Кучму передати архіви Баха «безвозмездно - даром»…

Україна тоді ніякої  компенсації так і не отримала. Політичної вигоди теж…

Готується  нова рейдерська атака на міжнародному рівні.

Чи вистоїть наша держава? Знаючи рівень клерків нашого Мінкульту, його структур…

Чиновники завіряють, що ніхто картини не віддасть, але  віри їм дуже мало.

Архіви Баха віддали. Церкву Спаса на Берестові, вилучивши з національного заповідника, передали УПЦ  МП, козацькі регалії, документи УНР  й досі в російських казематах.

Зовнішні  пріоритети   виявились  важливішими, ніж збереження української спадщини…

-Згадується, попередній міністр культури, вів затяжні перемовини з Послом з особливих доручень МЗС Німеччини. - говорить редактор журналу «Музеї України», координатор Фонду розшуку культурних цінностей Віктор Тригуб, - Результати яких громадськості невідомі! Вже зрозуміло, що до справи залучили певні спецслужби.  Як це зробили і поляки. Ми впритул зіштовхнулися з тими спецгрупами в момент штурму Ермітажу, під час розшуків шаблі Мазепи. Всі наші спроби залучити українську владу і спецслужби до процесу розшуку культурних цінностей, закінчились нічим. Чиновники цього всього панічно бояться. І здається, доблесне СБУ, теж. Розвідки в Україні, як ми зрозуміли, не існує. Контррозвідки теж… Логіка німців зрозуміла. Вони легко заберуть все, що знайшли. А знайшли багато чого. Ніхто не вимагає повернути те, що вони вивезли. Ми навіть не знаємо точно, що втратили! Потрібно створити Держкомітет музеїв, прийняти Закон «Про недоторканність музеїв». Залучити до розшуків культурних цінностей МЗС, Службу зовнішньої розвідки. Як це зробили німці. Вчиться!

Зараз Україна повернула на шлях об΄єднання з країнами НАТО та Євросоюзу.

Кажуть, Україні  висунули  ряд умов,  серед яких є закон про реституцію та повернення землі, маєтків спадкоємцям.

В країні  вже нишпорять  «нащадки».

Попереду не один майновий скандал…

А Україна чекає чергове засідання  НАТО, де вирішать  наше майбутнє членство в Альянсі.  Нещодавно  Німеччина нас  зі вступом «прокотила».

І хто його знає, чи не стануть кримські картини однією зі срібних монет для вступу в НАТО?

Сподіваюсь, це просто журналістські домисли.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»