Мандрівка у Переяслав
Це місто має якесь кармічне значення для України.
У Переяславі зримо відчувається енергетика століть. У цих краях відбувалося чимало подій, які мали планетарне звучання.
Уперше Переяслав згадується у «Повiстi минулих лiт» — у договорi князя Олега з Вiзантiєю 907 року. А лiтописна легенда, датована 992-м, оповiдаючи про двобiй печенiзького велетня з руським богатирем, пояснює назву мiста поняттям «перейняти славу».- пише директор НІЕЗ «Переяслав», Герой України Михайло Сікорський.
Лiтописи подарували нам ще одне вiдкриття — саме з Переяславом пов’язана перша згадка слова «Україна». Перемiгши половцiв, тяжко поранений князь Володимир Глiбович захворiв i помер у цьому мiстi. Поховано його у Михайлiвському соборi 1187 року. Пiд цiєю датою записано: «... И плакаша о нем все переяславци, о нем же Украина много постонаша».
Вiд Переяслава невiддiльнi iмена давньоруських князiв Всеволода (сина Ярослава Мудрого), Володимира Мономаха (Ярославового внука), Юрiя Долгорукого (того самого засновника Москви).
Ярослав Мудрий i створив Переяславське князiвство 1054 року. Займало воно територiю кiлькох областей нинiшньої України i межувало з величезними Київським, Чернiгiвським князiвствами та Диким полем, володiннями войовничих кочiвникiв. Останнє зумовило розвиток ратної справи та колонiзацiйний рух. Переяславцi заснували мiста на Сулi, Ворсклi та Сiверському Дiнцi, а також Переяславль-Рязанський (тепер Рязань) та Переяславль-Залiський (обидва належать Росiї). Часто в Переяславi «сидiли» князi, якi претендували на великокняжий стiл. «Ключем до Києва» називали це мiсто.
Чимало знакових подій відбулося тут за часів козацтва. І Богдан Хмельницький, і Іван Мазепа, який хотів перетворити Переяслав на столицю, але не встиг. Залишивши по собі кілька прекрасних храмів…
Важко оцінити громадський подвиг, який здійснив видатний історик і музеєтворець Михайло Іванович Сікорський. Приїхавши у місто на початку 50-х років, випускник істфаку Київського університету, розпочав святу роботу зі збереження історичної пам‘яті нашого народу. Почавши з двох кімнаток у будинку Козачківського, Михайло Іванович перетворив Переяслав у місто музеїв, створивши Національний заповідник з колосальним зібранням унікальних експонатів.
Зрозуміло, було важко. Заважали ортодоксальні комуністи. Жахливі часи на початку незалежності. Були проблеми за Кучми. І нині відбуваються наїзди різноманітних скоробагатьків та московських попів, які прагнуть відхопити щось від цілісного музейного комплексу…
Життя керівників музейних закладів абсолютно не відповідає іміджу, сформованого у суспільній свідомості. Пилу віків і тиші тут давно нема. Є жорстка боротьба за виживання і збереження музеїв.
Одного сірого зимового дня, разом з більд-редактором Сергієм Камшиліним, ми рушили на Переяслав. Перед тим, за власною ініціативою, я створив невеликий сайт Музеї Переяслава, і з жахом зрозумів, що у мережі практично відсутні якісні знімки заповідника. Тексти про музеї ще можна знайти, а з фотографіями проблема…
Почати вирішили з Музею під відкритим небом.
Зйомки перетворилися на імпровізовану неформальну екскурсію, навіть дослідження, у якому нам щиро допомогли співробітники заповіднику.
Ми якось несподівано відкрили для себе Музей космосу, парадоксально розташованого у давній дерев‘яній церкві. Ракети, космічні кораблі, Лунохід, макет космодрому в церкві…
Не менше несподіванок принесли маленькі старовинні хатки, перенесені до заповідника з навколишніх сіл.
Загадкова балка з шифрованим посланням, яке намагався розшифрувати сам Віктор Ющенко. Розкішні рушники, вишиванки, таємничі символи, дивні предмети побуту…
Не всі знають хатинку, де встановлено стаціонарний міні-спиртзаводик – унікальний витвір тієї епохи. Будете – пошукайте.
Цінність збережених тут старовинних ікон можуть оцінити лише спеціалісти…
Окремо треба сказати про витвір інженерного мистецтва – сільські печі. У заповіднику збереглися дуже цікаві екземпляри. Як і настінні малюнки, парсуни, старовинні двері, вози, сани…
Про все не скажеш…
Маленька порада. Починайте знайомитися з Переяславом з центральних музеїв.
Будинок Козачківського, Музей Сковороди… А потім рушайте до Музею під відкритим небом, бо не встигнете. Взагалі, варто побувати у місті три-чотири рази. Потім, за місяць, продовжити. Аби обійти всі музеї заповідника, потрібен тиждень. Щоб щось зрозуміти – кілька місяців, чи навіть років. Занадто потужний культурний пласт зберігається в цих музеях.
…Погода не сприяла зйомкам. Йшов дощ. В пошуках вигідних ракурсів доводилося регулярно залазити у багнюку. Давило сіре небо. Але, музеї, експозиції, перемогли навіть такі погодні умови. Поїздка виявилася вдалою. Зрозуміло, кожен сприймає навіть невинний факт крізь призму власного світосприйняття, ідеологічних догм, національність… Таке життя… Кожен залишається з власними переконаннями.
Музеї бережуть вічність. І сьогоденна наша метушня обходить їх мало.
Доторкніться до вічності!
Відвідайте Переяслав! Мандрівка у це славне місто повинна перетворитися у свято.
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
|