Харків: На що пішли 120 тисяч молодіжних гривень?

        Інформаційна відкритість влади є основою демократії та запобігає поширенню корупції. Громада, яка обирає представників до органів місцевого самоврядування та регулярно сплачує податки на забезпечення належної діяльності їх виконавчих структур, має право вимагати від них ефективної роботи та раціонального використання бюджетних коштів. Громада також має право доступу до інформації, на основі якої органи влади приймають те чи інше рішення, щоб оцінити його доцільність та обґрунтованість.

Але „має право” ще не значить „має доступ”. Дуже часто чиновники поводять себе не як наймані громадою працівники, а як „власники” міста. Посилаючись на завантаженість та напруженість роботи, представники виконкомів стають недоступними для власної громади, а їх робота перестає бути обслуговуючою громаду. Інформація про їх діяльність стає „конфіденційною”. За таких обставин створюються сприятливі умови для зловживань з боку службовців, прийняття ними необґрунтованих рішень та нецільового використання грошей з громадської скарбниці.

На додачу до вищесказаного, такий підхід до роботи з року в рік проростає усе глибше до свідомості як чиновників, так і людей, що стикаються з їх роботою. До прикладу, молодіжні громадські організації, які хочуть співпрацювати зі своїм профільним управлінням відповідного міськвиконкому, мають навчитися кулуарним, закулісним методам роботи. Таким чином молоде покоління засвоює корупційні прийоми як єдино можливі засоби для досягнення цілі, а корупція продовжує укорінюватися в суспільстві.

Цей матеріал стосуватиметься діяльності виконавчої структури міської ради, яка займається молоддю міста – управління у справах сім’ї та молоді Харківської міської ради, адже його автори – молоді люди, члени однієї з молодіжних громадських організацій міста.

Щороку харківським управлінням у справах сім’ї та молоді проводиться «Конкурс проектів програм громадських організацій стосовно дітей, молоді та жінок». Усі зареєстровані громадські організації міста можуть подавати на цей конкурс проекти, написані за встановленою формою, щоб змагатись за право отримати з міського бюджету гроші на їх реалізацію. Конкурс проводиться за кількома напрямками діяльності організацій. Серед них розвиток лідерських якостей молоді, сприяння працевлаштуванню, формування здорового способу життя, підтримка творчих ініціатив та інші. Правила та механізми проведення конкурсу та реалізації проектів, які отримали підтримку в рамках конкурсу описані у Положенні про конкурс. У 2008 році в рамках конкурсу організації освоїли 120 тис. грн., в 2009 році для реалізації проектів виділено 200 тис. грн.

На перший погляд усе чітко і зрозуміло, однак процедури, прописані в Положенні про конкурс, не відповідають принципам прозорості та відкритості. Наприклад, формування складу експертної комісії, яка приймає рішення про підтримку того чи іншого проекту громадських організацій та розподіляє між ними кошти, недостатньо регламентоване та зрозуміле. Проекти, що отримують фінансування з міського бюджету, мають приносити користь громаді, однак процедурою проведення конкурсу не передбачене громадське обговорення чи бодай презентація проектних заявок організацій. Крім того, контроль за ходом прийняття рішення про надання фінансування тому чи іншому проектові неможливий. Положення лише зобов’язує організації-переможці оприлюднювати у ЗМІ хід або результати виконання проекту, а після реалізації надати звіт.

Управління має власний офіційний Інтернет-сайт, однак на ньому інформація про хід проведення та результати конкурсу фактично відсутня. В грудні 2008 року було опубліковано результати моніторингу щодо пасивного доступу до інформації про діяльність органів влади з питань молоді через офіційні веб-сайти (дослідження було здійсненого Комітетом підтримки студентського самоврядування спільно з партнерами (http://www.studua.org/i/files/monitor_youth_.rar). Згідно цього моніторингу сайт управління у справах сім’ї та молоді Харківської міської ради посів 44 місце з 48 сайтів структурних підрозділів облдержадміністрацій та міських рад міст обласного значення. Гіршими виявилися лише ті управління, які взагалі не мають сайтів.

Можна припустити, що відсутність обов’язкової інформації на сайті управління є недопрацюванням, пов’язаним з відсутністю можливостей для якісної підтримки цього Інтеренет-ресурсу. Проте на інформаційний запит про надання інформації про хід та результати конкурсу ми отримали відверто часткову відповідь. Але найбільше обурює те, що відмову у наданні інформації з більшості питань запиту було аргументовано її конфіденційністю, причому до „конфіденційної” інформації управління віднесло навіть контакти публічних громадських організацій, які за законом «Про об’єднання громадян» та просто здоровим глуздом є відкритими та зацікавленими в співпраці з громадськістю. І, ніби підтверджуючи безглуздість свого ж твердження, управління порадило отримати всю „конфіденційну” інформацію у переможців конкурсу, контакти яких відмовилось нам надати. Така відповідь органу влади нас не задовольнила, тому ми спрямували повторний запит до вищестоящого органу – Департаменту з гуманітарних питань. На жаль, відповідь і на цей запит лише підтвердила неприйнятно низький рівень відкритості та прозорості міської влади. Але цього разу ненадання інформації обґрунтовувалося з посиланням на Господарський кодекс України. В Кодексі, без сумніву, говориться про можливість нерозповсюдження конфіденційної інформації, однак Господарський кодекс регулює „правові основи господарської діяльності”, а отже неприбуткових громадських організацій взагалі не стосується. Така неповага до громадян з боку влади, зневага до фундаментального права на інформацію змусила нас піти іншим шляхом. Ми звернулись до депутата міської ради, якому безпосередньо підзвітні структури міськвиконкому, з проханням від свого імені надіслати ще один інформаційний запит. Однак, відповідь на депутатський запит не надто відрізнялася від двох попередніх. Лише в аргументації чиновники послалися на те, що вони запитали в організацій-переможців дозволу надати нам інформацію про них, на що „було отримано, у т.ч. письмово, кілька негативних відповідей”. На думку управління, сумнівні відмови організацій-переможців мають більшу юридичну силу, аніж Закон України «Про інформацію». На додачу, управління поскаржилося депутатові, що наша організація не мала «практики позитивної взаємодії» з міською владою та ще й невдячно поставилася до допомоги у проведенні акції до Дня святого Миколая. Щоправда, ніякої допомоги на організацію акції управління нам не пропонувало і не надавало.

Таке старанне приховування публічної інформації викликало природні підозри. За допомогою партнерської громадської організації ми все ж таки змогли ознайомитись зі звітами про виконання проектів в приміщенні управління. Однак вони лише поглибили ці підозри. Так, тільки одна з десяти організацій-переможців, а саме «Харківський клуб директорів шкіл», навела обов’язковий для висвітлення у звіті перелік документації бухгалтерської звітності. Питання лише одне, яким чином здійснені в рамках проекту поїздки директорів шкіл до Тернополя та Ялти за 14500 грн. пов’язані з формуванням лідерських якостей у молоді (проект переміг в конкурсі саме за цим напрямком). Під питанням також адекватність рішення експертної комісії про виділення 10000 грн. на видання збірки ХОМГО «Неомолодь» з анкетами пошукачів роботи, адже ця інформація дуже швидко втрачає актуальність, а молоді люди мають можливість розмістити своє резюме на багатьох веб-сайтах, присвячених працевлаштуванню. Викликають обурення афіші проектів «Ми – молоді лідери» (17360 грн. з бюджету) та «Козацькі розваги» (17100 грн. з бюджету) організацій «Харків молодий» та «Спортивно-оздоровчий центр «Аякс» надруковані на картоні, що в кілька разів підвищує їх вартість. Невже в управлінні не знайшли іншого способу забезпечити «ефективне використання державних коштів»? Дивує також те, що інший проект – школа лідерів на 300 осіб, яка нібито була реалізована організацією «Харків молодий», залишилася непоміченою громадсько-активною молоддю міста. Про неї, як і про більшість інших проектів, неможливо відшукати жодної згадки в Інтернеті. У своїх звітах організації прямо посилаються на молодіжну Інтернет-розсилку «xstudents_kharkov2005» (http://groups.yahoo.com/group/xstudents_kharkov2005/), однак вона не містить жодної згадки про вищезазначені проекти. А от найдорожчий проект «Молодь і влада» (17500 грн.) «Союзу молоді регіонів України» передбачав створення офіційного сайту депутатської групи «Молоді регіони» (http://molodregions.org.ua/). Тут питань виникає безліч. Чому потреби політичної партії забезпечуються коштом платників податків? Яку соціальну цінність несе статичний сайт депутатської групи? Чому ж на самому сайті зазначена дата створення сайту за 2 роки до проведення конкурсу – 2006-2007 рр.?

Можна лише здогадуватися, скільки ще «сюрпризів» приховують в собі бухгалтерські документи, що стосуються реалізації цих та інших проектів-переможців. І якщо це лише підозри, хоч і достатньо обґрунтовані, то невиконання чиновниками управління у справах сім’ї та молоді Закону України «Про боротьбу з корупцією», який забороняє «відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію» – достатня підстава для притягнення їх до відповідальності перед громадою та законом.

Очевидно, що й самі правила проведення цього конкурсу потребують змін. Ми вже напрацювали пропозиції до Положення, які б забезпечили проведення конкурсу прозоро та відкрито. Пропонуємо владі та громадськості спільно обговорити проблему реформування принципів проведення конкурсу.

Наразі триває реалізація проектів-переможців конкурсу 2009 року, а звіти за минулорічний конкурс досі не оприлюднені. Зі свого боку, ми робимо перший крок до відновлення справедливості – інформуємо про це порушення громадян. Якщо ж і після цього ситуація не зміниться, то другим кроком стане звернення до суду та прокуратури.

Матеріал підготували: Євген Демченко, Марина Цапок, Дар’я Каленюк (Харківська міська організація ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив»), Оксана Нестеренко (Харківська Правозахисна Група)