Козацька геральдика
Олег Однороженко,
Кандидат історичних наук, м.Харків
Матеріали надані автором
Друкований варіант можна знайти в:
Історія українського козацтва: нариси у 2 т.
Київ.: Вид.дім „Києво-Могилянська академія”, 2007р, Т.2.
Початки геральдики, як специфічно європейського явища, сягають епохи хрестових походів. Саме в цей період розквіту рицарських турнірів та орденів, закутої в лати важкої кавалерії та закритих рицарських шоломів геральдика формується як цілісна система своєрідних, створених за певними правилами, знаків – гербів. Найгрунтовнішою відмінністю геральдики від інших символічних систем є наявність в ній не лише суто ідейно-символічної, а й – в першу чергу – правової та суспільно-політичної складової.
В добу рицарської геральдики герб часто містив в собі не стільки певне символічне значення (скажімо, в т.зв. „геральдичних фігурах” – найдавніших за часом появи сюжетах геральдики – взагалі годі шукати будь-який символізм), скільки відзначав високий соціальний статус свого власника. Згодом, коли рицарські герби стали передаватися у спадок і перетворилися на родові герби, останні стали своєрідним зовнішнім оформленням феодальної системи, з її становими імунітетами, привілейованими верствами, своєрідною системою землеволодіння та виконання військової служби. Герби, таким чином, вказували в першу чергу на приналежність до соціальної еліти, виступали універсальним засобом соціальної ідентифікації.
У багатьох європейських мовах назва герба є похідною від слова “зброя” („arma”, „wappen” та ін.), що пов’язано з первісним виникненням гербів в рицарському середовищі, чим зумовлене також запозичення складових елементів герба (щит, шолом, намет та ін.) з військового побуту середньовіччя 1. Подібну генезу даного терміну бачимо також на слов’янському грунті, де в значенні герба вживано терміни – “оружие” та “клейнод” 2. Втім, найбільш розповсюдженим в слов’янських мовах є саме термін “герб”, який походить від німецького слова “erbe”, тобто “спадщина”, чим висловлено погляд на герб як на спадковий в певному роді знак, який передавався з покоління в покоління від батька до сина 3.
Початки українського (руського) герботворення, як і європейського в цілому, сягають ХІІ–ХІІІ ст., а на ХІV–XVI ст. припадає доба становлення та розквіту старо-української геральдики, яка в цілому розвивалася виразно іншими шляхами ніж в решті європейських країн. Основу старо-української (руської) геральдичної системи становили родові знаки, які виникли задовго до появи самої геральдики і лише згодом були оформлені в родові герби згідно з вимогами геральдики 4. Подібну практику бачимо й в інших європейських країнах, але якщо в Україні-Русі 90% гербів було створено на підставі старих родових знаків, то, скажімо, в Польщі подібних випадків налічувалося заледве чи 20% 5, в Німеччині – 5% 6, а в ін. країнах – і того менше.
 Руські (старо-українськi) родові герби XIV – XVI ст. Нова епоха в історії української геральдики пов’язана з виходом на історичну арену козацтва і формуванням ним нових політичних організмів та нового суспільно-політичного устрою на центрально-українських землях. Доба козацького герботворення розпочалася від кінця ХVІ ст. (з появою першого запорозького герба) і тривала до кінця ХVІІІ ст. (часу скасування рештків автономії козацьких державно-політичних організмів – Війська Запорозького (Гетьманщини), Війська Запорозького Низового (Запоріжжя), Слобідської України) 7.
Впродовж окресленого вище часу козацька геральдика набула рис яскраво своєрідної системи, що знайшло своє відображення як в зовнішньму оформленні козацьких гербів, так і в сфері їх суспільно-політичного значення, внутрішнього змісту та практичного застосування. Самобутність козацького герботворення впадала у вічі ще історикам ХІХ ст. і відтоді науковці незмінно повертаються до питання про причини самої появи такого несподіваного феномену як козацька геральдика, адже на відміну від інших європейських країн, геральдика яких в ранньомодерний період не зазнала суттєвих перетворень, а навпаки вступила в добу стагнації та занепаду, в Україні спостерігаємо бурхливий процес розквіту нових, небачених ще досі, геральдичних форм.
Пояснення цьому можна знайти лише взявши до уваги специфіку тогочасних соціальних процесів. Так, якщо в більшості країн Європи бачимо або консервацію старих соціальних форм або зміну старої аристократичної верхівки на еліту, що мала передусім економічне походження (буржуазія), то в Україні на зміну шляхті приходить інша, ще більш змілітаризована, елітна верства – козацька старшина, для якої геральдика стала тим самим чим вона була для середньовічного рицарства – однією з головних ознак високого соціального статусу, формою символічного висловлення власних суспільно-політичних амбіцій.
Разом з тим, варто відзначити, що козацька геральдика витворилася в умовах повної децентралізації процесу герботворення, за відсутності будь-яких регулюючих чинників, що докорінно відрізняє її від сучасного їй процесу герботворення в інших країнах Європи, який перебував під ретельним наглядом відповідних державних установ 8, що позбавляло ранньомодерну геральдику інших країн динаміки розвитку, безпосереднього зв’язку з суспільно-політичним життям, свіжості ідейного наповнення та виразного політичного спрямування. На тлі застиглих форм західно-європейського герботворення ранньо-модерного часу ще більшої виразності набуває динамічність козацької геральдики, яка напрочуд точно відбила в собі тогочасні суспільно-політичні та культурні особливості розвитку українського суспільства, його світоглядні та ідейно-політичні погляди.
Очевидно, козацька геральдика виросла не на порожньому грунті, адже їй передувала півтисячолітня традиція європейського герботворення загалом, і блискуча доба старо-української (руської) геральдики зокрема. Але в цьому і полягає суть феномену козацької геральдики, яка увібравшись в форми старої геральдичної традиції наповнила її цілком новим змістом. Козацька геральдика взяла від попередніх геральдичних систем – руської (старо-української) та річпосполитської (що на той час перебувала в процесі формування) в основному лише саму ідею герба (як засобу соціальної ідентифікації), до певної міри – зразки зовнішнього оформлення, і лише в незначній мірі внутрішнє наповнення (певні герби, окремі гербові фігури та ін.).
Звичайно, деякі зразки руського герботворення знайшли своє відображення в геральдиці козацької доби, але подібні приклади знаходимо лише в ділянці родової геральдики і до того ж бачимо ці герби в доволі трансформованому вигляді (під впливом річпосполитської та самої козацької геральдичної практики) 9. Дещо більший вплив козацька геральдика зазнала з боку річпосполитської геральдичної системи (яка почала формуватися на зламі XVI – ХVІІ ст. на основі польської геральдики з включенням численних компонентів руської, литовської, пруської та ін. геральдичних традицій) 10. Але і ці впливи обмежувалися в основному родовою геральдикою, а окрім того почали масово з’являтися лише від середини XVІII ст. коли на зміну соціально мобільній козацькій старшині остаточно приходить малоросійська шляхта як замкнена соціальна верства, що виразно повертається до річпосполитських суспільно-політичних ідеалів та інститутів 11, в тому числі й до річпосполитської геральдики.
Першою, відомою на сьогодні, пам’яткою козацького герботворення є герб Війська Запорозького Низового, зображення якого бачимо на печатці від 1592 року 12. Саме від цього герба і від цієї дати веде свій родовід козацька геральдика. Показово, що вже в цьому, першому, козацькому гербі виразно бачимо прообраз всієї системи козацької геральдики, яка з’явиться в усій своїй повноті невдовзі по-тому, з усіма її характерними рисами, сюжетами та ідеями.
Варто, втім, відзначити, що окремі випадки використання характерних для майбутньої козацької геральдики сюжетів бачимо також в родовій та міській геральдиці кін. XVI – поч. XVII ст. В зв’язку з чим варто назвати міські герби Корсуня від 1585 року 13, Медведівки – 1589 14, Чигирина 15, Лубен 16, Пирятина 17 та Мошнів 18 – 1592, Білої Церкви – 1620 року 19 та ін., родові герби любецьких 20 та красносільських бояр 21. Але на той час це були радше поодинокі випадки, що з’являлися на теренах козацького ареалу або в середовищі, що було соціально близьким до козацтва (покозачене міщанство, непривілейоване боярство).
Якщо до сер. XVII ст. зразки козацького герботворення з’являються лише спорадично, не творячи собою певного комплексу, то з початком Козацької революції починається швидкий процес творення козацької геральдичної системи, що зумовлено як виходом на історичну арену нової соціальної еліти – козацької старшини, так і докорінними суспільно-політичними зрушеннями в цілому. Таким чином, революційні процеси в суспільстві супроводжувалися аналогічними процесами і в сфері геральдики.
Від самого початку ідейно-символічну основу козацької геральдики становили сюжети мілітарного характеру, що є цілком закономірним з огляду на тогочасну скрайню мілітаризацію всіх сфер життя українського суспільства. Саме життя на Великому степовому кордоні, перманентні війни проти Ногайських орд, Кримського ханства та Османської імперії, участь козацьких військ у походах на Москву та Молдавію, повстання проти Речі Посполитої, а згодом і Руїна громадянської війни 2-ї пол. XVII ст., все це диктувало військовий триб життя, а разом з тим і знаходило своє відображення у зовнішніх формах, зокрема, в геральдиці.
Серед найістотніших ознак козацького герботворення, що найяскравіше вирізняє його з-посеред інших геральдичних систем, варто назвати наявність в більшості гербів козацької доби (причому, як в державних і родових, так і земельних та міських) зображення зброї або символів військової доблесті, мужності, шляхетності та перемоги. Козак-рицар, його звитяжна зброя та рицарські чесноти – ось центральна постать та основні сюжети козацької геральдики. Найрізноманітніші та незбагненні поєднання козацької зброї (часто в перехрещеному вигляді, що мало символізувати перемогу), з символами шляхетності (серце) та звитяги (зірка, півмісяць, хрест) можемо бачити практично на кожному козацькому гербі. Інші сюжети, якщо й були присутні в козацькому герботворенні, мали виразно другорядне значення, не раз виконуючи певні спеціальні функції, скажімо, політичної символіки.
Ця остання знайшла своє відображення в доволі значній кількості пам’яток козацького герботворення, особливо в сфері державної та земельної геральдики. Намагання в символічний спосіб висловити політичні погляди або претензії суспільно-політичного характеру були тим більш легкі для виконання, що козацька геральдика не знала жодних поважних регламентуючих перешкод. Тому не дивно, що політична символіка щільно супроводжувала козацьку геральдику на протязі всього її існування, набираючи не раз найнесподіванішого вигляду в окремих її пам’ятках.
Якщо говорити про зовнішнє оформлення козацької геральдики, то перше, що впадає у вічі, так це широке застосування в герботворенні козацької доби позащитових елементів повного герба. І якщо для родової геральдики подібна практика виглядає цілком закономірною, то наявність цих елементів у більшості міських та земельних гербів надає козацькій геральдиці своєрідності і в цій, суто формальній з першого погляду, площині. Звичайно, не можна також оминути увагою художню стилізацію козацьких гербів, більшість яких виконано в блискучому стилі козацького бароко.
Козацька геральдика, як за формою так і за змістом, по-за всяким сумнівом, являла собою щось цілком своєрідне в порівнянні з попередніми та існуючими на той час геральдичними системами, в тому числі й зі старо-українською (руською). З огляду на це можемо стверджувати, що історія української геральдичної традиції, являє собою унікальний феномен, коли одна нація (і то без будь-якого помітного впливу центральних державних установ) витворила дві геральдичні системи, кардинально відмінні як між собою, так і від традицій герботворення інших країн Європи. Дана обставина дає підстави говорити, що забуті світи руської та козацької геральдики є окрасою не лише української, але й загально-європейської культурно-історичної спадщини.
Початки козацького державотворення сягають 2-ї пол. XVІ ст. Кульмінаційним моментом цих процесів було заснування Запорoзької Січи, як політичного та військового центру всього низового козацтва. Відтоді Запоріжжя, чим далі то все більше, набуває обрисів державного організму з власною територією, урядом, адміністративною системою, верховним державним органом (Рада), політичним центром (Січ), правовою системою заснованою на звичаєвому праві, власною активною зовнішньою політикою 22.
Своєрідність суспільно-політичної організації Запоріжжя полягала в повній мілітаризації всіх сфер життя цього політичного утворення. Військо Запорозьке Низове являло собою рід військової держави, яка в своєму житті керувалася військовим правом. Запоріжжя в цілому, і Січ зокрема, були передусім військом. Відповідно до цього військові функції були не просто однією зі складових частин запорoзького суспільно-політичного устрою, але набували домінуючого виключного характеру. Подібний стан речей був об’єктивно зумовлений постійною військовою напругою, яка існувала на кордонах Запорoзької держави, особливо на їх південному відтинку. За умов, коли військовий елемент Запоріжжя або воював або готувався до війни колективно-військовий характер суспільно-політичного устрою був єдино можливий 23.
Все це в повній мірі знайшло своє відображення в запорозькій державній геральдиці. Вже на першій військовій печатці 1592 року бачимо, незмінне в подальшому, зображення козака з мушкетом, що являв собою символічний образ всього „Славного Запорозького Війська” та його мілітарної могутності. Запорозький герб, таким чином, репрезентував Запоріжжя перед зовнішнім світом як самостійний державно-політичний організм та самодостатню військову силу, виступаючи одним із зовнішніх атрибутів запорозької державності. Легендарна літописна традиція ХVІІІ ст. зв’язувала факт появи у запорoзького козацтва власного герба з проведеною у 1578 році польським королем Стефаном Баторієм реформою козацтва. Так, в Літописі гадяцького полковника Григорія Грабянки “Дѣйствія презѣльной ... брани” зазначено наступне: “А в лѣто 1576 за Стефана Баторія Короля Полского Козаки въ лучшій еще строй учиненни. Тойже Король, видя у Козаковъ мужество великое и зъ Татари на бранехъ, постави имъ Гетмана, присла имъ короговъ, бунчукъ и булаву, и на печати гербъ, рицарь зъ самопаломъ и на головѣ колпакъ перекривленній ...” 24.
Козацька традиція, з огляду на цілий ряд причин, була схильна до виразного перебільшення значення Баторієвої реформи в цілому, сприймаючи її ледве чи не як переломний момент в історії козацтва, чим вона, звичайно, не була, хоч і призвела до створення реєстрового козацького війська, а також спричинила, всупереч намірам свого автора, витворення у козацтва станової свідомості та швидке покозачення широких мас населення центрально-українських земель 25.
Надання герба верховною владою, в тогочасному суспільстві сприймалося як своєрідна перепустка в ряди привілейованої верхівки. А з огляду на те що герб, згідно з легендою, було надано всьому козацтву (показово, що в жодному з козацьких літописів не говориться про надання герба реєстровому козацтву, мова завжди йде про козацтво в цілому), то, зрозуміло, все воно автоматично одержувало б привілейований статус. Таким чином, легенда про надання герба ставала важливою складовою цілої традиції про реформу Баторія, на якій грунтувалися соціальні та політичні претензії козацтва.
Прив’язуючи появу запорозького герба саме до Баторієвої реформи козацька старшина намагалася в такий спосіб легітимізувати набуті силою козацької шаблі привілеї, які окреслювалися загальним поняттям – „козацькі вольності”. Саме герб, як зовнішній атрибут соціальної ідентифікації, як ознака привілейованого статусу, найбільше надавався до використання в якості засобу підтвердження цих козацьких претензій на вольності.
Баторієве надання, незважаючи на той ореол який воно одержало в пізнішій козацькій літописній традиції, було не більше ніж легендою. На це, зокрема, вказує цілий ряд обставин джерелознавчого характеру. По-перше – в самій “Постанові щодо низовців” від 16 вересня 1578 року немає жодної згадки про надання герба 26, натомість говориться про вручення реєстровим козакам великої королівської корогви, на якій, ймовірно, було зображено державний герб Речі Посполитої 27. Очевидно козацькі літописці просто розширили перелік наданих козакам клейнодів, оскільки крім печатки в їх описах фігурують бунчук і булава, які в “Постанові” також не згадані.
По-друге – не може не впадати у вічі той факт, що цей “наданий” герб використовувало нереєстрове козацтво. Печатками з цим гербом скріплювали свої підписи запорозькі гетьмани, в той час як реєстрове козацтво, як окрема військова структура, існувало здебільшо лише в теорії. До того ж на жодній із запорозьких печаток кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. немає згадки королівського титулу 28, що було б логічним у разі надання запорозького герба річпосполитським урядом і використання його реєстровим військом. По-третє – слід мати на увазі, що влада Речі Посполитої в особі Стефана Баторія навряд чи мала намір підносити соціальний статус козацтва, зокрема, шляхом надання останньому герба. Цій владі йшлося про опанування і навіть знищення козацтва, тож на цьому тлі „гербові привілеї” виглядали б більше ніж дивними. Характерно, що в найдавнішій письмовій згадці про запорозький герб, у „Вѣршах на жалосный погребъ зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного” від 1622 року, в яких також говорилося про надання цього герба польськими королями: „Кгды мензства запорозцwвъ крѡлеве дознали теды за гербъ такого имъ рыцера дали” 29, не конкретизується за якого саме короля відбулося це надання. Логічно було б припустити, що автор 1-ї чверті ХVІІ ст. мав би ліпше знати обставини надання ніж літописці ХVІІІ ст. Варто відзначити і той факт, що в найдавнішому козацькому літописі – „Літописі Самовидця” взагалі не згадано про надання герба польською владою 30.
 Герб Війська Запорозького Низового 1622 року Очевидно, що перший козацький герб також не становив в цьому ряді виключення. Формування козацької державності за порогами в другій половині ХVІ ст. вимагало, поруч з іншим, зовнішнього вираження політичних прагнень нового державного організму, який ще не здобув зовнішнього визнання, але потребував цього. Впровадження практики використання державного герба, зокрема на печатці, свідчить про відкриту претензію на визнання Запоріжжя в якості окремої політичної сили.
Козацька революція 1648 року призвела до створення на більшій частині українських земель нової козацької держави – Війська Запорозького (Гетьманщини), яка перебрала на себе від Запорозької держави назву, систему державного устрою, військову організацію та державну символіку, зокрема герб. Військо Запорозьке Низове, яке дало поштовх до Визвольної війни, на певний час перетворилося на своєрідну автономну частину нового державного утворення, але вже в останні роки гетьманування Богдана Хмельницького Запоріжжя знову відігравало вповні самостійну політичну роль.
З огляду на використання старого запорозького герба новим політичним організмом, зорганізованим на „городовій” Україні, Запоріжжя змушене було внести певні корективи в зображення власного герба для запобігання використанню однакових гербів різними державними утвореннями. На Запоріжжі дану проблему вирішено шляхом додавання до старого запорозького герба зображення спису, що мало символізувати прикордонне розміщення Низової держави. В одному з літописів ХVІІІ ст. „Собраніи историческом”, знову з посиланням на Баторієву реформу, так представлено відмінності в зображеннях гербів двох козацьких державних утворень: „... король полскій Стефанъ Баторій, видя козаковъ противъ турковъ и татаръ толь славную храбрость и отвагу, привелъ ихъ въ лучшій порядокъ: гетмана имъ и старшину опредѣлилъ, знамя, булаву, бунчукъ и печать съ войсковимъ гербомъ пожаловалъ, то есть: стоить рицеръ, мушкетъ на правомъ плечѣ держащій, лѣвою ж рукою за бокъ свой держится, съ того жъ лѣвого боку шабля и рогъ (въ которомъ прежде козаки порохъ огнестрѣлній бивало носять), на головѣ колпакъ перекривленій ... Тогда жъ и запорожскимъ козакамъ учредилъ атамана, кошового и всѣ ихъ начали и таковие жъ войсковіе клейноти какъ и гетману пожаловалъ, токмо к печаты ихъ пред рицеромъ копье стоящое, воина бодрствующаго знаменующое, прибавилъ” 31.
Насправді, зображення спису, як одного з елементів запорозького державного герба, вперше з’являється на військовій печатці Запоріжжя щонайраніше в 60-і – 70-і р.р. ХVІІ ст. і відтоді незмінно присутнє на всіх видозмінах запорозького герба аж до часу самого занепаду Низової держави у 1775 році 32.
Більш складні перепитії супроводжували історію розвитку державної геральдики іншого козацького політичного утворення – Війська Запорозького (Гетьманщини). Владні інститути нового державного організму, осередком якого стали наддніпрянські землі, почали оформлюватися відразу після перших переможних битв козацького війська у 1648 році 33. В зв’язку з цим виникла необхідність в появі зовнішніх атрибутів державності, серед яких також герба і державної печатки. Закономірно, що новосторена держава Богдана Хмельницького запозичила всі ці атрибути від старої Низової держави, яка справила вирішальний вплив і на всі інші сфери життя Гетьманщини.
Герб Війська Запорозького від самих початків Козацької революції бачимо в широкому практичному застосуванні. Вже навесні 1648 року козака з самопалом було розміщено в полі військової печатки новоствореної Держави Богдана Хмельницького. А невдовзі по-тому державний герб виступає в якості оздоблення гетьманських портретів, клейнодів та особистих речей. Відтоді „рицар Войска Запорожсзкого” незмінно репрезентуватиме Козацьку Україну аж до самого занепаду гетьманства. Козацькі літописці XVIII ст. неодноразово звертали свою увагу на виразну політичну символіку „национального герба”. Чи не найяскравіше її зміст розкрито в літописі Григорія Грабянки, що починається з „Вѣршів на гербъ Малороссійскій”:
„Войска Запорожского воинъ знаменитій
Вооруженъ бодрствуетъ отчизну хранити,
Аще и враговъ, коихъ не зритъ предъ собою,
Обаче оружіе готово до бою.
Имать тѣмъ востающи супостати сильни,
Хотѣнія своего падоша омилни,
Ибо вhсть сей завчасу предварати злому,
Да въ порабощеніи не будеть нѣкому, -
Якоже дѣло бодра пастора суща
Воспятити къ стаду волка грядуща” 34.
Очевидно, з погляду політичної символіки образ козака на державному гербі мав відбивати військовий характер Української держави XVII – XVIII ст., а також провідну роль козацтва в політичному житті країни. Разом з тим, політична символіка знайшла своє відображення не лише в козацькому державному гербі в цілому, але й в окремих пам’ятках державної геральдики Війська Запорозького.
Так, на військових печатках гетьманів Івана Брюховецького та Михайла Ханенка поруч зі звичною фігурою козака з самопалом бачимо зображення спису (елемент державного герба Низового Війська), що мало вказувати на вирішальний вплив Запоріжжя при обранні на гетьманство названих вище запорозьких кандидатів 35. Військо Запорозьке Низове в подібний спосіб засвідчувало свій вагомий політичний вплив на Гетьманщину.
  Печатки Війська Запорозького часів Івана Брюховецького та Михайла Ханенка В традиційний для всієї європейської геральдики спосіб представлено політичну символіку на державних печатках молдавського господаря Юрія Дуки, якого у 1681 році було проголошено гетьманом України під турецькою зверхністю. Об’єднання Правобережної частини Козацької держави з Молдавським князівством було представлено на господарсько-гетьманському гербі шляхом чотиридільного розтину щита: в першій та четвертій частинах подано геральдичні знаки Молдавії та Волощини, в другій частині вміщено один з варіантів державно-династичного герба молдавських господарів, в третій частині знаходиться зображення гетьманської булави, що мала репрезентувати українські землі в з’єднаному україно-молдавському державному гербі 37.
Але чи не найбільш яскравий вияв політичної символіки знаходимо на одній з державних печаток гетьмана Івана Скоропадського. 1714 року частина колишніх сподвижників гетьмана Івана Мазепи, які разом з ним опинилися поза межами України після полтавської катастрофи, повернулася на Батьківщину. В їх числі був генеральний писар Максимович, який привіз з собою в Україну стару державну печатку гетьмана Мазепи 38. Печатку, як небезпечний в політичному плані клейнод, було наказано негайно відправити до Москви, але перед тим, ймовірно, за таємним розпорядженням гетьмана і генеральної старшини, малюнок з цієї печатки було скопійовано і перенесено в цілості на нову державну печатку, яка мала замінити собою печатку Скоропадського 1708 року, яка за своєю іконографією нічим не нагадували старої печатки доби гетьмана Мазепи.
Якщо порівняти обидві печатки (Мазепи та Скоропадського від 1715 року), можна спостерігти вражаючу подібність в зображенні державних гербів на обох печатках, які співпадають, як в загальній іконографії, так і в дрібних елементах 39. Вертаючи до старої державної печатки Мазепи політична еліта Війська Запорозького тим самим висловлювала в прихованій формі свої політичні прагнення і сподівання, декларувала, знову ж таки в прихованій формі, незмінність курсу на повне унезалежнення Української держави, якого добивався гетьман Мазепа.
Розквіт козацького герботворення в сфері державної геральдики припадає на середину XVIII ст., коли згідно з ордером гетьмана Кирила Розумовського „Герб націи Малороссійской” став широко використовуватися в козацькому прапорництві. Бачимо „национальний герб” також в якості художнього оздоблення картин, географічних карт, різноманітних коштовних предметів, сторінок козацьких літописів.
 Герб Війська Запорозького з літопису Григорія Грабянки Зі скасуванням гетьманства у 1764 році ця блискуча доба українського державного герботворення раптово припиняється, а на зміну „гербу старожитному Земли Украинскои” – „козаку з самопалом” приходить „герб Малороссіи”, автором якого був малоросійський генерал-губернатор Петро Румянцев. В остаточному варіанті цей останній герб Козацької автономії (що перебував у вжитку впродовж 1766–1782 років, тобто до часу остаточного скасування автономії та полково-сотенного устрою) мав наступний вигляд: „на золотой Императорской мантіи подъ Імператорскою короною вщиту Россійской Императорской гербъ то есть взолотомъ поле черной двоеглавной орелъ ... на груди онаго орла в щиту подъ княжескою короною изображены гербы пяти княженіи Малую Россію составляющихъ, а именно: 1) Гербъ Кіевской в голубомъ полѣ ангелъ въ серебряной одеждѣ въ правой рукѣ держащей серебряной мечъ, а лѣвой щитъ тогожъ металла. 2) Гербъ Черниговской в серебряномъ полѣ черный одноглавный орелъ съ золотою на головѣ короною съ носомъ и ногами золотымижъ держащей въ лѣвой ногѣ діагонально золотой крестъ. 3) Гербъ Переяславской, в красномъ полѣ серебряная башня о трехъ вверьху зубцахъ на зеленой землѣ стоящая. 4) Гербъ Новагорода Сѣверскаго, в красномъ же полh до половины щита происходящая золотая стhна чернымъ мурованная, о четырехъ зубцахъ; а 5) Гербъ Стародубской, в серебряномъ полѣ зеленой дубъ стоящей на зеленой же землѣ” 40.
 Герб Малоросії 1766 року
http://www.haidamaka.org.ua/page_odnorogenko.html
|
