Шабля Мазепи – в Україні!

Ми скористалися ексклюзивним правом на сенсацію. Вперше оприлюднюємо фото готового клинка реконструкції шаблі Мазепи з булатної сталі, виготовлену в Україні! Цього моменту всі довго чекали. Потім буде кілька сюжетів на провідних телеканалах, у масових газетах. Інтернет-спільнота, як завжди, про все дізнається раніше…

Коротко нагадаю цей неймовірний сюжет.

Українці США, дізналися, що у польських колекціонерів в Канаді є оригінальна реконструкція шаблі Гетьмана Івана Мазепи. Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко розпочав переговори. Отримали фотографії, які, зрозуміло, одразу оприлюднили сайти «Нова Січ» і «Музеї України». Матеріал передрукували практично всі провідні ЗМІ України, інших країн. В Канаді висадилася дивна група колекціонерів з Росії, яка хотіла знайти і викупити шаблю раніше козаків. Опускаючи шпигунські штучки, інтриги і пригоди, можна сказати, що американці викупили шаблю на добу раніше росіян.

Українські журналісти дізналися, що в Пітерському Ермітажі теж є шабля Мазепи. Скоріш за все, оригінал. Це підтвердив і директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко, що знайшов наказ Сталіна №2, про передачу Україні козацьких експонатів, де згадувалася і ця шабля.

Почали штурм Ермітажу.

Слід сказати, що ця установа досить таки дивна. Виявилося, що її співробітники самі не знають, що лежить у них в фондах. Особливо в цікавих спецхранах, які керуються ФСБ.

Об‘єднавшись з юною журналісткою газети «Блик» Валею Мудрик, ми спробували отримати доступ до шаблі Мазепи мирно.

Хотіли лише сфотографувати реліквію для публікації в пресі. Нам відповіли, що таких експонатів у музеї нема. Валя наполягала. Їй порадили сказати інвентарний номер шаблі, яка лежить у секретному фонді.

Подумавши, ми назвали їм номер, як виявилося, з спецхрану №9. Дуже секретна інформація, панімаєш…

Українську журналістку впустили до фондів і дозволили сфотографувати реліквію.

Коло замкнулося. Більше ніхто не говорить, що наші журнали пишуть казочки для дітей на історичні теми. Те розслідування увійшло до золотого фонду української журналістики.

Ми надали фотографії для експертизи відомому зброяру з центру «Булат НВР», академіку Міжнародної академії козацтва Володимиру Остаповичу.

Вивчивши зображення, він впевнено заявив, що і в Ермітажі зберігається копія зброї, зроблена вже в іншу епоху!

Продовживши пошуки, ми вийшли на Оружейну палату Кремля, Польшу. І ефективну блокаду російських спецслужб… Все зупинилося.

Між тим, Володимир Остапович, відомий як автор легендарного Меча революції, Меча другого президента, майстер, який вперше у світі відродив виробництво булатної сталі, загорівся ідеєю створення булатної реконструкції шаблі Мазепи.

Слід сказати, що центр ще ніколи не робив шабель з булату, та й ще таких розмірів.

Інженерне завдання було дуже складним. Детально вивчали фотографії. Провели складні геометричні обчислення. Аналіз матеріалів. З подивом виявили, що руків‘я шаблі зроблене з …шкіри морського скату! Підняли спеціалізовану літературу – підтвердилося!

Почали шукати ту шкіру. Знайшли. Закупили.

Витримавши певні старовинні обряди, почали виготовляти шаблю.

Нагадую, що зброярі дуже забобонні. І це не просто так. Зброя виготовляється для вбивства. Прагне крові. І хоч всі символічні вироби, згідно закону, не заточені, ними постійно хтось ріжеться. Особливо, жінки. Зброярі цьому чомусь дуже радіють. Лезо отримує кров…

Особисто я від цих розмов отримував тиху журналістську втіху. А потім, всі були нажахані загадковою загибеллю двох майстрів, які зробили Меч революції, об лезо якого НІХТО не порізався. Зброя забрала творців… Тепер на центрі всі дуже релігійні, обрядові… А кому хочеться стати наступною жертвою? Це вже більше, ніж просто містика… І початок слід шукати ще в дохристиянській епосі…

…Цілий рік пішло на те, аби розробити і виготовити два булатних леза, які точно відтворюють лезо шаблі з Ермітажу. Лезо канадської реконструкції має іранське походження. Скоріш за все, використали якусь стару дамаську шаблю… Одну шаблю вирішили зробити по версії фото з Ермітажу, іншу – з головою козака на руків‘ї.

Майстри і досі дивуються, як гарно і швидко у них все вийшло, хоч ніякого шабельного досвіду не було.

Згідно традицій, технології і обрядів, леза тримали подалі від сторонніх очей. Переконалися, що сталь дійсно перетворилася у зброю, дала неповторний булатний візерунок…

Журналісти часопису «Нова Січ» побачили клинок влітку. Були вражені.

Лише зараз Володимир Остапович дозволив сфотографувати клинок, оприлюднити зображення у пресі.

Зйомку робив одинадцятирічний Ростик. Це його перша фотосесія.

Зняли і шкірки морських скатів, і заготовки для козацьких кортиків…

Адже, зброя входить у право називатися ЗБРОЄЮ, з того моменту, коли воїн може взяти її в руку і вийти на бій з ворогом. Енергетично, реконструкція шаблі Мазепи вже існує!

Залишився дуже складний етап виготовлення руків‘я. Там уже більше оздоблювальної і ювелірної роботи… Є певні проблеми, труднощі.

Чомусь віриться, що Майстри їх подолають.

У цьому матеріалі дві сенсації для фахівців. Вперше у світі виготовлено повноцінну історичну козацьку шаблю з булатної сталі. При тому, якість сталі, за багатьма параметрами, перевершує відомі старовинні зразки!

Сенсація друга зрозуміла. Вперше в Україні виготовлена історично об‘єктивна реконструкція зброї славетного Гетьмана Мазепи.

На жаль, поки-що рівень цієї події оцінили лише в Росії. Їх провідні колекціонери буквально вимітають все, що стосується часів Петра І та Мазепи. Днями центр «Булат НВР» відвідали посланці з Москви, з дуже потужними мандатами і зв‘язками…

Позиція української влади невідома. Видно, вони тішаться з самого факту того, що у нас є майстри такого рівня, що зроблена реконструкція шаблі Мазепи. Продовжують робити з Мазепи ідеологічне пугало для Росії, нічого конкретного не роблячи для реального увічнення Гетьмана.

Що довго говорити – під час святкування "пабеди рускава аружія пад Палтавай", самі все побачите…

Хоча, це вже бісівська політика.

Головне – реконструкція шаблі Мазепи зроблена! І здійснили це українці в Україні!

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»