Орда в музеї Пирогово. Академік Жулинський покриває злочини в найбільшому скансені Європи.
Так,
принаймі, стверджують співробітники Музею, які втомилися від числених
«тяжб» та заяв стосовно шкідницької діяльності пенсіонера-директора
павла федаки.
Вже більше року йде системне нищення
найбільшого скансену у Європі – Національного музею народної архітектури
та побуту у Пирогові. Свавілля директора, незаконні
звільнення, масштабні розкрадання коштів, пожежі. Були численні
публікації у пресі, безліч телесюжетів – і глухий мовчок з боку
Національної академії наук України, якій належить цей об’єкт. То хто ж
вперто тримає відвертого лузера на посаді директора, і, головне, з якою
метою?
Нарешті, попри всі намагання замаскуватися та звалити свої провини на інших, стають відомі істинні режисери цього бездарного серіалу. Виявляється, весь цей час куратором музею (офіційним, чи напівофіційним – хто там їх знає!) був академік Жулинський.
Щось останній час «щастить» Миколі Григоровичу на гучні скандали… Як
нам вдалося з’ясувати, вже на протязі року усі звернення щодо порушень у
Музеї потрапляють до академіка-секретаря Жулинського, а займається ними безпосередньо вчений секретар Миколи Григоровича Віктор Бурбела. Але займається досить своєрідно – усі скарги на директора музею разом з підписами людей, що скаржаться, потрапляють негайно на стіл директора музею федаки.
А той вже починає розправи над незадоволеними. Цікавий трикутник
складається… Попри такі грубі порушення, що стосуються звернень
громадян, шановні керівники, очевидно, рапортували вищестоячому
керівництву, що «все в ажурі». А у зверненнях зверталася увага на грубі
порушення у фінансовій сфері, трудовому законодавстві, причому такі, що
тягнуть на кримінал. І що? Яка реакція шановних кураторів? А ніякої! Всі
скарги акуратно складалися в папочку, замість того, щоб бути
перевіреними та відправленими у відповідні органи… Якщо навіть
такі поважні особи з Академії наук настільки відверто нехтують
законодавством – цьому має бути якась поважна причина…
Але і це ще не все – за півтора року жоден з шановних кураторів жодного (!) разу не зустрівся із колективом. Що
вже там, він навіть не був на території музею. А як же можна мати
об’єктивну думку, що відбувається на підвідомчій вам території, не
побачивши своїми очима, не вислухавши сторони конфлікту? Дивні якісь
куратори… Отже, робимо висновки, всю інформацію вони отримували від
першої особи музею – директора. І хоч ця інформація була неправдивою, їх
вона цілком влаштовувала. А те, що директор федака не зовсім адекватно
оцінив свою посаду, а уявив себе помісним царьком, якому закони не
писані, можемо бачити по його діям. Але, очевидно, при таких
покровителях, як Жулинський і Бурбела можна влаштовувати «свято
неслухняних», та ще й за державний кошт! І цим зворушливим стосункам не
завадили ні чисельні порушення, ні навіть пожежі у музеї!
Шановні вчені мужі, вочевидь, два роки вивчали ситуацію. Довивчалися! Перевірка ГоловКРУ знайшла порушень фінансової діяльності музею на мільйони гривень.
Занедбані, як після татарської навали, хатки, згарища, – і це
національний музей? Але навіть після цього провалу академічні куратори
намагаються втримати федаку якщо не на цій посаді, то хоча б на посаді
заступника!
Миколо Григоровичу, цікаво, чи зможете Ви
тепер подивитися в очі людям з музею, які увесь цей час звертались до
вас за допомогою, а ви акуратно складали в папочку їхні звернення, а
прізвища скаржників люб’язно повідомляли директору для подальших
розправ?!
І коли вже наш славетний музей, створений
зусиллями ентузіастів, отримає не тільки нормального керівника, а й
адекватне відношення кураторів та увагу з боку НАНУ?
