«Три разных истока во мне речевых:
Я – не из кацапов-разинь.
Я –дедом казак, другим – сечевик,
а по рожденью грузин».
В. Маяковський «Владикавказ – Тифлис»
Послуговуючись
політичними кліше, ми часто стаємо заручниками власної необізнаності. В
радянській період ми вчили творчість багатьох поетів і письменників в
контексті їх революційної приналежності, зараз, ламаємо списи, проводячи
культурні люстрації в залежності від вподобань тих, хто через нашу
наївність та неосвіченість, монополізує право влади в нашій країні.
Політичні жонглери, що добре вивчили принцип «розділяй і володарюй»,
вміло маніпулюють емоціями жертв сучасної освіти, викидаючи і вставляючи
в нашу історію цілі сторінки. Прикро, що ми так легко сприймаємо на
віру все, що кидають нам вони, забуваючи головне – перевірити…
Яскравим
прикладом такої бездумної люстрації є постать поета Володимира
Маяковського. Отримавши клеймо поета російської революції, він
автоматично впав в опалу сучасної української освіти. Політика знову
взяла верх. А якби наші міністерські патріоти хоч трішки б читали книги,
а не політичні програми і казенні циркуляри, то могли б почути і
відомих дослідників творчості Володимира Володимировича. Один з них - Г.
Бебутов у своїй книзі «Гімназія обличчям до обличчя», виданій в Тбілісі
в 1977 році, наводить досить цікаві факти з біографії поета, що
заставляють по-новому глянути на цю історичну постать співця революції
з… українським козацькім корінням.
Маяковський
Костянтин Кирилович - прадід поета по батькові, був сином полкового
осавула, що служив у славному козацькому місті Бериславі Херсонської
губернії, що нині розкинулось на правому березі Каховського водосховища.
У 1822 р. після завоювання Грузії був переведений на службу на Кавказ.
Дід
поета по батьківській лінії - Маяковський Костянтин Костянтинович
народився в українському Бериславі, проте виріс у Грузії, довгі роки
служив секретарем повітового правління (нині б сказали - райвиконкому)
Ахалціхе.
Бабуся
поета по батькові - Данилевська Євфросинія Йосипівна, походила з роду
вихідця з Подільської губернії (нині - Вінницька область) козака Данила і
була двоюрідною сестрою відомого українського дослідника і письменника
Г. Данилевського. До слова, саме Данилевського можна назвати одним із
родоначальників української фантастики. У своєму фантастичному
оповіданні «Життя через сто років», написаному в 1868 році, він описує
світ 1968 року, де: централізоване постачання міст водою,
електроенергією і теплом; трансляція вистав по телефону; підземна
залізниця між Англією і Францією; штучне море на місці Сахари і т. д.
Мама
Володимира - Павленко Олександра Олексіївна, була дочкою українця,
штабс-капітана Павленко Олексія Івановича (дід поета по матері), який
загинув в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр..
Батько
поета - Маяковський Володимир Костянтинович народився вже в Ахалцихе,
навчався в Кутаїсі та Тбілісі, служив лісничим у фортеці Багдаді (нині -
райцентр Маяковський). Саме там і народився етнічний українець В.
Маяковський, котрий прославив Україну, Грузію і ... російську
літературу.
Ось
такий родовід великого українця В. Маяковського, народженого в Грузії в
сім'ї стовідсоткових українців, що, найімовірніше, спілкувались в сім’ї
українською, закинутих імперської волею завойовувати Кавказ.
А щоб
усвідомити суть відношення «комуністичного поета» Маяковського до
України, відчути його широку козацьку душу, слід просто вдумливо
прочитати його вірш «Борг Україні», написаний у 1926 році, де любов до
України прекрасно бринить і російською мовою:
Знаете ли вы украинскую ночь?
Нет, вы не знаете украинской ночи!
Здесь небо от дыма становится черно,
И герб звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой, удалью и кровью
Запорожская бурлила Сечь,
Проводов уздой смирив Днепровье,
Днепр заставят на турбины течь.
И Днипро по проволокам-усам
Электричеством течет по корпусам.
Небось, рафинада
И Гоголю надо!
Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин;
Мы знаем Италии безрукие руины;
Мы знаем, как Дугласа галстух краплен...
А что мы знаем о лице Украины?
Знаний груз у русского тощ —
Тем, кто рядом, почета мало.
Знают вот украинский борщ,
Знают вот украинское сало.
И с культуры поснимали пенку:
Кроме двух прославленных Тарасов —
Бульбы и известного Шевченка, —
Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.
А если прижмут — зардеется розой
И выдвинет аргумент новый:
Возьмет и расскажет пару курьезов —
Анекдотов украинской мовы.
Говорю себе: товарищ москаль,
На Украину шуток не скаль....
Разучите эту мову на знаменах — лексиконах алых,
Эта мова величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
Час расплаты настав...»
Разве может быть затрепанней да тише
Слова поистасканного «Слышишь»?!
Я немало слов придумал вам,
Взвешивая их, одно хочу лишь, —
Чтобы стали всех моих стихов слова
Полновесными, как слово «чуешь».
Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
Відділ мониторингу
БФ" Підтримки Українських ініціатив"
| 
