В Державному історико-культурному заповіднику "Межибіж"  свято!

Цей рік для Межибіжа надзвичайно вдалий: 865 років писемній згадці про Меджибіж, 455 років Святомиколаївській замковій церкві, 40 років музею, 10 років створення Заповідника.

До свята Заповідник приурочив наукову-краєзнавчу конференцію «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України», яка проходила 17-18 червня 2011 року.

Гостей зібралось з багатьох куточків  країни. Тут були представники не тільки Західної України, але й з Києва та  далекої Слобожанщини. Правда, планувалось понад півсотні виступів. Але, не всі доїхали. Добре, що Заповідник спромігся надрукувати матеріали конференції у науковому віснику.

Виступів було багато, але особливі дискусії викликали доповіді Софії Володимирівни Каськун, завідувачки музею Жовківський замок з Львівщини, Жукової Олени Вікторівни, доцента кафедри музеєзнавства та пам`ятникознавства Харківської державної академії культури  та Дячка Валерія Васильовича, завідуючого Хмельницького відділення Українського історичного товариства.

Софія Каськун підняла тему  співіснування музеїв в архітектурних пам`ячниках. Це велика проблема в Україні. Дуже болюче питання не тільки для України. І диспути треба піднімати на державному рівні.

Олена Жукова проаналізувала діяльність приватних музеїв, які виникли на сучасному етапі України. Розповіла про їхній креативний підхід до збереження історичної спадщини України. Для музейників старої формації досить незручно сприймати сучасні музеї. Вони не згодні бачити нові музеї при ресторанах, при готелях. Невеликі громадські музеї, що популяризують українську історію новітніми інтерактивними методами. Концепція класичного музею знівельована. Але, життя змінюється не лише за музейними стінами. І це науково довела  пані Олена із Харкова.

Виступ Валерія Дячка перевернув уявлення про народного героя Поділля – Устима Кармелюка.  Він зміг довести, що радянська історія просто нахабно використала постать  Кармалюка в своїх ідеологічних цілях – зробила з нього народного героя. Хоча всі документи наводять, що він був  звичайним розбійником, єврейським кримінальним наймачем та банальним дезертиром. Та й прізвище  у нього Карманюк.

Наступного дня було свято села – старовинного польського містечка, де крім замка є ще єврейська святиня – могила засновника хасидизму Ісраеля Бааль Шем Това.

Амбітні та енергійні керівники Заповідника: гіперактивний директор Погорілець Олег Григорович та його  заступник  з наукової роботи Трембіцький Анатолій Михайлович, постаралися  задовольнити всі потреби учасників та гостей конференції.

Їхньої енергії можна тільки позаздрити! Кожного року проводити  3 наукові конференції, випускати збірники, проводити у себе фестивалі та свята... Олега Погорільця можна часто зустріти в Києві на різноманітних заходах.

А про Анатолія Трембіцького у Заповіднику ходять легенди. Справжній фанат-ентузіаст. І коли вони тільки відпочивають?

Таких керівників музеїв треба висувати до Міністерства культури та туризму, хай там  наведуть лад! Культурі давно треба мати фахівців від культури, а не блондинок   в білих халатах.

Погорілець Олег Григорович: "Запрошуємо до нас на каву!"

Наталка Іванченко, журнал "Музеї України"

Хмельницька область, Меджибіж

Вхід до фортеці.